Now Reading
Діджиталізація урізання трудових прав? Законопроект про “Гіг-працівників” 

Діджиталізація урізання трудових прав? Законопроект про “Гіг-працівників” 

02.11.2020 групою народних депутатів було зареєстровано проект Закону № 4303 про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні.

В контексті трудового права варто відзначити надзвичайно небезпечні положення, що містить зазначений законопроект, а саме – ним вводиться в українське правове поле термін “гіг-працівника” та регулювання роботи таких працівників за негативними шаблонами гіг-економіки, що вже продемонстрували масу негативів як для працівників, так і для економіки в цілому в багатьох країнах.

Навіть у символічному і термінологічному вимірі компанії-платформи самі уникають поняття “гіг-працівник” та “гіг-економіка”, називаючи таких працівників “вільними агентами”, адже гіг-дискурс має надзвичайно негативні конотації. Втім, український законодавець прагне закріпити подібний феномен на нормативному рівні.

Більше того, даний законопроект входить в значний конфлікт з нещодавно розробленим Міністерством економіки проектом про ознаки трудових відносин, який, зокрема, покликаний на врегулювання проблеми гіг-економіки.

Що конкретно пропонує законопроект №4303?

Метою законопроекту визначено “стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення технологічного та інноваційного бізнесу, залучення інвестицій, розбудови цифрової інфраструктури, залучення талановитих працівників з усього світу, стимулювання створення вітчизняних інноваційних продуктів в сфері інформаційних та інформаційно-комунікаційних технологій, формування в Україні економіки знань.”

Законопроект регулює відносини пов`язані з широко розрекламованим проектом Мінцифри “Дія City”. Як зазначають розробники: “Дія City — це цифрова бізнес-країна, в якій не існує меж для інвестицій, створення робочих місць чи розробки новітніх технологій. Українці та підприємці з усього світу матимуть можливість швидко реалізовувати найамбітніші інноваційні та бізнес ідеї без втручання держави.”

Втім, цілком адекватна мета входить в конфлікт з подальшим добробутом та трудовими гарантіями працівників, залучених до роботи у даній сфері.

У п.7 ст.4 законопроекту зазначено: “Для здійснення господарської діяльності резидент Дія Сіті має право залучати працівників на підставі трудових договорів (контрактів), гіг-працівників на підставі гіг-контрактів”.

“Гіг-контракту” присвячено ст.25 законопроекту:

1. Резидент Дія Сіті може укласти з фізичною особою договір, за яким така особа (гіг-працівник) зобов’язується особисто виконувати роботу, визначену резидентом Дія Сіті, що складається із завдань (гігів), проєктів та розпоряджень резидента Дія Сіті чи його гіг-працівників, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати роботу гіг-працівника і забезпечувати належні умови праці, якщо робота не виконується дистанційно (гіг-контракт).

2. Строк дії гіг-контракту, права, обов’язки та відповідальність сторін, винагорода гіг-працівника, умови припинення гіг-контракту та інші умови визначаються за домовленістю сторін гіг-контракту з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

3. Резиденту Дія Сіті забороняється вимагати у гіг-працівника документи, які містять дані про його расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричні або генетичні дані, крім випадків передбачених Законом України «Про захист персональних даних».

4. До об’єктів інтелектуальної власності, створених у зв’язку з виконанням гіг-контракту, застосовуються норми закону про об’єкти інтелектуальної власності, створені на замовлення.

Таким чином, левова частка домовленостей між роботодавцем та гіг-працівником будуть врегульовано лише в рамках домовленостей сторін, що має істотні ризики дисбалансу у трудових відносинах, адже загальновідомо, що роботодавець є більш сильною та управненою стороною у відносинах і це може призвести до нав`язування працівникові вкрай невигідних для нього умов.

За п.1 ст.26 законопроекту: “Гіг-контракт укладається на невизначений строк, якщо інший строк не встановлений сторонами.”

Дана норма містить ризик безконтрольного встановлення короткострокових трудових відносин.

У Рекомендації Міжнародної Організації Праці № 166 зазначається, що однією із гарантії від масштабного укладання строкових трудових договорів мають стати обмеження застосування строкових трудових договорів випадками, коли, враховуючи рід майбутньої роботи або умови її виконання, а також інтереси працівників, ці трудові відносини не можуть встановлюватися безстроково. Масове використання строкових трудових договорів суперечить низці міжнародних документів, зокрема директиві ЄС 1999/70/ЄС (пріоритет стабільних відносин) та Конвенції Міжнародної організації праці №158 (неможливість припинення трудових відносин без обгрунтування).

Стаття 29 законопроекту також містить можливість одностороннього припинення роботодавцем гіг-контракту без жодних обґрунтувань з повідомленням гіг-працівника за 30 днів. Дане положення порушує приписи Конвенції Міжнародної організації праці №158, адже таке припинення не буде пов`язано з жодними об`єктивними причинами.

Крім того, в статті 29 також встановлено дискримінаційні норми по відношенню до осіб, що працюють короткий проміжок часу – “Протягом перших трьох місяців строку дії гіг-контракту резидент Дія Сіті має право повідомити гіг-працівника про припинення гіг-контракту в письмовій формі не пізніше ніж за 3 календарні дні до запланованої дати припинення, якщо більший строк повідомлення не встановлений сторонами в гіг-контракті.”

У п.2 ст.30 законопроекту міститься класичне негативне визначення гіг-працівника як “працівника за викликом”: “За відсутності домовленості сторін щодо форми надання завдань (гігів), проектів та розпоряджень, належною формою є електронні повідомлення резидента Дія Сіті та його працівників (гіг-працівників), надані з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, що забезпечують збереження інформації про факт їх відправлення та отримання гіг-працівником (у тому числі, електронна пошта, комп’ютерні програми, веб-сайти).”

Крім того, у п.3 ст.30 законопроекту містяться вкрай загрозливі положення, що потенційно можуть порушувати фундаментальні особисті права працівника: “Резидент Дія Сіті та його працівники (гіг-працівники) можуть контролювати виконання гіг-працівником роботи за гіг-контрактом, що складається із завдань (гігів), проектів та розпоряджень, за допомогою засобів моніторингу використання гіг-працівником інформаційно-телекомунікаційних систем та обладнання резидента Дія Сіті, засобів відеоспостереження та інших засобів, передбачених у гіг-контракті. Використання таких засобів контролю дозволяється лише за відсутності втручання в особисте та сімейне життя гіг-працівника. Не вважається таким втручанням моніторинг використання гіг-працівником інформаційно-телекомунікаційних систем та обладнання, власником чи користувачем якого є резидент Дія Сіті, а також відкрите відеоспостереження у місцях загального користування.”

Незважаючи на запобіжник, закладений у статті, дана норма передбачає можливість застосування для контролю працівника будь-яких технічних засобів – різноманітних трекерів, мобільних додатків тощо.

Законопроект також не містить поняття “зарплата” та оперує категорією “винагорода”.

See Also

За п.1 ст.31 проекту “за виконану протягом місяця роботу гіг-працівнику виплачується винагорода відповідно до умов гіг-контракту. Порядок та строки виплати винагороди сторони визначають в гіг-контракті на власний розсуд.”

Тобто винагорода в 1 грн. формально буде підпадати під правило, сформульоване в статті.

Крім того, законопроектом вносяться зміни до чинного КЗпП, якими регулювання роботи гіг-працівників віддано на відкуп новому закону:

Статтю 3 доповнити абзацом третім такого змісту:

“Робота гіг-працівників та їх відносини з резидентами Дія Сіті, у тому числі відповідальність та порядок вирішення спорів, регулюються Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”;

Статтю 7 доповнити абзацом другим такого змісту:

“Робота гіг-працівників та їх відносини з резидентами Дія Сіті, у тому числі відповідальність та порядок вирішення спорів, регулюються Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Права, обов’язки гіг-працівників та резидентів Дія Сіті, порядок та підстави припинення гіг-контрактів, робочий час, час відпочинку, організація роботи гіг-працівників, у тому числі охорона праці, умови та порядок виплати винагороди, зобов’язання гіг-працівників можуть визначатися гіг-контрактом або іншим чином, з урахуванням положень Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”;

Більше того, проектом пропонується змінити ст.265 КЗпП, що регулює штрафні санкції за неофіційне працевлаштування шляхом де-факто “пільгового режиму неофіційного працевлаштування” для гіг-роботодавців:

“Не вважається фактичним допуском до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та не тягне відповідальність у вигляді штрафу, передбачену цим Кодексом, оформлення гіг-контракту у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”.

Замість висновку

Законопроект № 4303 містить цілу низку вкрай неоднозначних та загрозливих положень, що входять у суперечність як з національним, так і міжнародним правом. Крім того, цивілізований світ рухається шляхом вирішення проблеми гіг-економіки через спроби надати гіг-працівникам повноцінного статусу працівників в класичному розумінні цього слова, втім український парламент всупереч найкращим міжнародним практикам вважає за потрібне виокремити окрему категорію “гіг-працівники”, мотивуючи це міркуваннями інвестиційної привабливості та розвитку технологій. Втім, у довгостроковій перспективі погіршення базових трудових гарантій працівників, що зайняті у цифровій сфері, навряд чи сприятиме як добробуту даних осіб, так і розвитку української економіки в цілому.

View Comments (0)

Leave a Reply

Your email address will not be published.